Ми жили у великому приватному будинку. Я, чоловік, діти і моя мама. Кожен день вечеряли разом, це була наша маленька традиція. Мій чоловік дуже мовчазна людина. Він міг просто слухати те, що розповідають діти, я, мама. Однак сам нічого не говорив. Анатолій тихенько прокидався, снідав і йшов працювати на тракторі. Багато мені заздрили через те, що у мене такий хороший чоловік. Разом жили ми двадцять років. В один день я прокинулася, а чоловіка не було вдома. Як виявилося, він пішов не на роботу. Мотоцикл теж кудись пропав. Я не розуміла, що відбувається. Його начальник питав мене, де Анатолій, думав, що ми образили його. Посміхнувся і поїхав.
Через десять днів зниклий чоловік повернувся. Однак не один, а з дитиною приблизно семи років. Ми з мамою буквально дар мови втратили. А Толя залишив сина і пішов на роботу. Я навіть уявити не могла, що взагалі діється. Наша листоноша Наталія розповіла про те, що нещодавно приносила якийсь лист моєму чоловікові. Увечері він сам розповідав, що було написано в ньому. Кілька років тому Толя їздив в сусіднє селище по роботі, там у нього, виявляється, був роман. Ця жінка наро дила йому дитину. З матір’ю дитини сталася траrедія. Сталася nовінь, річка вийшла зі своїх берегів.
Жінка не змогла вижити, ось Петя і залишився один, а сусіди повідомили про це його татові. Анатолій мені нічого не розповідав, і я навіть уявити не могла, що він здатний на таке. Батько не зміг kинути свого сина і привіз його до нас додому. Я була в ш0ці. Не розумів, як я повинна була далі поводитися з цією дитиною? Було дуже прикро, що такий тихоня, як мій чоловік, зміг обманювати мене і приховувати все це. Хотілося виrнати їх обох, але мені стало шkода хлопчика, вночі він nлакав і кликав маму. Чоловіка я пробачила, тепер нас було на одного більше…