Батьки мені завжди твердили, що не треба заводити стосунки з розл ученим чоловіком. Адже він завжди буде пов’язаний зі своєю kолишньою родиною. Але мені було всього 22. Тоді я закохалася в чоловіка старшого за мене на 10 років.У мого коханого Влада було троє дітей від колишнього шлюбу. Я ша лено любила дітей і прийняла його дочок як своїх. Коли вони приїжджали до нас у гості, я завжди грала з ними, готувала для них, прала і ми добре проводили час.Згодом вони мене теж полюбили. Влад часто йшов до kолишньої дружини та дітей, але я не заперечувала.
Навпаки, я думала, що якщо він так дбає про дітей, то він прекрасний батько і чоловік. Жили ми разом приблизно вже два роки.Я намагалася йому якось натякнути на шлюб, але чомусь все ніяк не виходило. Він знав, що я хочу заміж, але весь час змінював тему і не приймав ці розмови вс ерйоз.То роботи в нього було багато, то rрошей не було, то близький родич зах ворів і було не до весілля. Пізніше я дізналася, що чекаю від нього дитину і подумала, що далі тягнути вже нема куди.
Потрібно одружитися.Але одного дня Влад прийшов додому і заявив, що не може одружитися зі мною. За словами Влада, дівчатка були проти того , щоб він одружився вдруге. Навіть вчинили сkандал.Я була дуже зас мучена і не розуміла чому вони так вчинили, адже ми всі порозумілися. Приблизно через місяць я з’ясувала, що Влад жив на дві родини.Він спілкувався зі своєю kолишньою дружиною, яка знала про мене. А я була не в курсі їхніх стосунків. Правильно тоді казали батьки.