Події моєї історії відбувалися після того, як я наро дила свого первістка – прекрасного хлопчика з блакитними очима – копію тата. — Дядько чомусь залишив мені сnадок. Потрібно поїхати в столицю. Поцілуй сина від мене, скажи, що тато його любить, і скоро побачимося, — сказав чоловік по телефону. — Добре, ко ханий. Подзвони, як тільки зможеш, Цілую. Ось так ми і поговорили. Начебто, все було прекрасно. Цього дядька ми з чоловіком бачили всього 1 раз. Коли були в столиці, він якось дізнався про це і запросив нас до себе. Ми знали, що у нього є дочка, і здивувалися, коли чоловікові подзвонили з новиною про спадщину.
Я лежала у себе в палаті з посмішкою до вух, адже моє життя налагоджувалося: поруч був люблячий чоловік, синочок, рідні були здорові, чому б мені і не радіти?! Ось на цих думках через пару днів до мене увійшла свекруха з сумками. — Ось твої манатки, невістонько ти моя колишня, решту знайдеш у сусідки, — сказала вона з якоюсь злісною посмішкою. — Анастасія Сергіївна, якщо ви жартуєте – виглядає нерозумно. Давайте, я вас краще з онуком познайомлю, — намагаючись перевести тему, сказала я.
— З онуком? Моїм чи, дорогенька? Ах, так, забула сказати, Ти роз лучаєшся. Спробуєш заважати процесу-відсуджу у тебе сина і здам в будинок малятка. Ти ж знаєш, я це зроблю. Загалом, після цієї розмови свекруха пішла, а я ще довго nлакала, лежачи поруч з сином. Чоловік не відповідав на дзвінки, на повідомлення в соцмережах – теж. На виписці нас зустріла моя мама, яка заспокоїла мене, сказавши, що ми з нею зможемо забезпечити моїй дитині гідне життя. У наступний день після виписки я поїхала в наш з чоловіком знімний будинок.
Там були вже інші квартиранти, а господиня сказала, що не поверне нам депозит, поки ми не повернемо їй вкрадену мікрохвильовку. У сусідки я забрала свої речі і зі сльо зами на очах поїхала додому. Я не могла зрозуміти, про що тоді говорила свекруха, і чому мій чоловік так з нами поводиться, адже я знала і відчувала, що він мене з сином дуже любить… Через кілька днів до нас постукали. Це був чоловік. Він схопив мене за плечі і почав кричати: — Кажи, на кого ти мене проміняла? Від кого ти сина наро дила?
Мама сказала, ти зі своїм новеньким за речами поїхала. Говори! — Ти звихнувся? — я ледве відчепила його від себе і розповіла все, як було насправді. Тоді мій чоловік сів, схопився за голову, подумав трохи і вийшов з дому. Він з мамою посварився в пух і прах і заявив, що у нашого сина буде тільки одна бабуся – моя мама. Ми з чоловіком і сином переїхали до столиці. Виявляється, дочка того дядька давним-давно переїхала до Америки і забула про батька, ось той і залишив все своє майно моєму чоловікові, який так довго йому допомагав. Зі свекрухою ми не спілкуємося.