Наш із чоловіком шлюб тріщав по швах. Ми збиралися подати на розлу чення, але всі руки не доходили. Адже явних причин на це не було. Просто всякі позитивні почуття між нами згасли, залишилася лише до болю холодна байдужість.Коли речі ламаються, люди не одразу їх викидають, спочатку намаrаються полагодити їх, а ось із стосунками все навпаки: поламані стосунки ламаються більше, коли суб’єкти один з одним поломку не обговорюють і не виявляють її причин. У нашому випадку, все було саме так. У нас була доросла дочка – красуня та розумниця. Вона навчалася на 3 курсі університету, у нас був новий приватний будинок, який був побудований нами з нуля.Здавалося – живи та насолоджуйся, а ні! Щось було не так… Ми спали в різних кімнатах, не розмовляли, навіть їли в різні часи, щоб на кухні вкотре не перетинатися.
Якось донька повинна була поїхати з друзями на відпочинок. А ми з чоловіком теж знайшли собі плани: він збирався на рибалку із друзями, я – на дачу до подруги. Ось, я вже сідаю в таксі, а мені надходить повідомлення від чоловіка в соцмережах з багатообіцяючими словами: «Повертайся швидше додому, треба поговорити!»Насамперед я подумала, що він уже подав документи на розлу чення і збирається повідомити мене про це.Я зібралася духом, зупинила таксі, ми розвернулися і поїхали назад.Я вже з порога не могла повірити у те, що відбувається. З самого порога на підлозі були пелюстки троянд та свічки. Вони вели на другий поверх – до нашої спальні.
Там на мене чекав інший сюрприз – гелієві кульки. Вони були по всій стелі, там вільного місця не було, а на ліжку – ті ж пелюстки троянд, вся кімната в ароматичних свічках, грає приємна музика, штори закриті, у всій кімнаті було лише приглушене світло від свічок.Поки я стояла в дикому здивуванні, у кімнату зайшов чоловік із заокругленими очима. Я не стала нічого говорити, одразу кинулася в його обійми.Такого вечора у нас із часів зустрічей не було. Вранці у двері зателефонував кур’єр та вручив нам квитки на тижневий відпочинок у теплих краях. Я почала поливати чоловіка словами подяки та зізнаннями в коханні, він відповів на мої зізнання ними ж, але ось подяки не розумів. Ми досі не знаємо, хто це все влаштував.
Варіантів було багато: друг чоловіка, його дружина, його брат, мій брат, але вони заперечували свою причетність. ***- Мені набридли нескінченні сварки батьків, — каже Соня, — вони дорослі люди, а поводяться, як маленькі діти, які соромляться висловлювати свої почуття, хоч негативні. Мені довелося відкласти відпочинок із друзями, зайняти у друзів та родичів грошей на квитки батькам, а також дві години з другом розставляти всю атрибутику по місцях. До речі, мені пощастило, що у них не стоять поролі на ноутбуках, а соцмережі завжди на них відкриті. А може діти і є ангели на землі?! Може, від них залежить наше щастя?