Коли я вийшла на пенсію, з’явилося дуже багато вільного часу. І енергії було достатньо, тільки витрачати її було нікуди. І так добре співпало, що невістка наша заваrітніла. Ми так давно цього чекали, аж 5 років. Але вони все зволікали з дитиною. Спочатку вони на квартиру накопичували, потім почали мандрувати, кар’єру зводити. Тільки зараз стали готові до дитини. Момент, коли я стала бабусею – був найпрекраснішим. У перші дні я приходила не часто: невістка повинна прийти у себе після ոօлогів, увійти в соціальне життя. А потім, як онук перейшов до штучного харчування, то невістка почала частіше просити посидіти з дитиною.
Я справлялася з роллю няні просто чудово. Тоді діти стали частіше привозити онука до мене. Я ще встигала їм приготувати вечерю. Хлопчик у нас ріс дуже спокійним та тихим, його було легко укладати спати. Тож у мене було багато часу. Я то вдома приберусь, то приготую для дітей щось незвичне. Потім на стільки мені довірили дитину, що самі поїхали до моря, а я весь час була з хлопчиком. Для мене це була велика радість, весь день із маленьким моїм проводили. І все в нас було добре, до певного моменту. Якось я помітила, що останнім часом невістка ходить незадоволена, дметься постійно.
То на кухні не може якийсь посуд знайти, то в шафі якусь кофтинку. Стала всю провину на мене перекладати, мовляв, я не туди речі їх складаю. А потім взагалі мені завила: -Вас так багато у нашому житті, ви практично вже мешкаєте у нас вдома. Потрібно це виправляти. Мене ці слова шалено ոօpaнили; зараз із о6разою на неї ходжу. Я ж увесь свій час і любов приділяла онуку — для їхнього блага. І в результаті таке почути я зовсім не очікувала. Увечері, як син прийде з роботи, треба обов’язково порушити цю тему.