Для кожної людини чаша терпіння наповнюється по-різному. У когось швидко, а хтось може терпіти роками. Ми із сестрою не схожі практично ні зовні, ні характером. Я можу терпіти дуже довго, але Катя – повна протилежність, вона вибухова. Катя, моя сестра, закохалася в одного з нашого міста. Його знала практично кожна дівчина, бо він той ще бабій. Моя сестра казала нам усім, що він змінився, що все це було в минулому, і він готовий створити сім’ю. Ми всі знали, чи навіть були впевнені, що це не так. Було таке почуття, що Катя сліпа, нічого не помічала чи була надто закоханою.
Ми вмовляли не поспішати виходити за нього, але вона своє рішення прийняла і слухати нас не хотіла зовсім. Я бачила, як батькам складно, але нічого не могла вдіяти. Після весілля вони почали жити у Катиній квартирі, яка їй дісталася від бабусі з маминого боку. Не минуло й місяця, як Катя почала скаржитися, що її чоловік пізно приходить додому чи зовсім на день чи два пропадає. Стало зрозуміло, що його вірність тривала лише півроку, а потім він повернувся до свого минулого життя. «Я втомився приходити додому та слухати, як ти бурчиш постійно. У мене багато роботи, і я втомлююся, а ти не даєш мені відпочити, тому я додому не приходжу»,
— говорив з обуренням Матвій, чоловік Каті. Одного дня Каті надійшло повідомлення, що її чоловік зраджує їй і на доказ відправили фотки її чоловіка з цією дівчиною. Вона, не роздумуючи, зібрала його речі і відправила додому до свекрухи, і не пустила його до дому. Її вмовляли не руйнувати сім’ю, адже незабаром дитина нарօдиться і їй батько потрібний. Свекруха твердила їй, що сім’я це святе, але Катя в ньому не бачила сім’ю. Вона пошкодувала про свій вибір і тоді лише згадала слова батьків, які просили її не поспішати. Ми підтримали її та почали виховувати її дитину всією сім’єю.