Кажуть, що люди похилого віку — це ті ж діти. Я абсолютно з цим погоджуюся. У моєї мами почалася справжня вікова криза. П’ять років тому вона розл училася з батьком. Згодна, що й тато не подарунок, але таки прожили стільки років разом, а тут – роз лучення. Одразу після роз лучення мама переїхала жити до мене. Спочатку, у нас жодних проблем не виникало, ми цілий день були на роботі і все було добре. Але потім мама вийшла на пенсію, і все почалося. Їй стало нудно і вона почала відвідувати якісь заходи для пенсіонерів. І одного разу прийшла додому із чоловіком. Він був теж пенсіонер, у минулому інженер – конструктор, цілком інтелігентна людина.
І мама з’їхала від нас до свого, так би мовити, нареченого. Я, щиро кажучи, дуже зраділа, що мамі в такому віці вдалося влаштувати своє особисте життя. Наречений жив у передмісті: річка, ліс, свіже повітря. Загалом мама добре влаштувалася, і мені стало спокійніше. Але за півроку мама повернулася додому з валізою в руках. Виявилося, що сільське життя — не для неї, їй хотілося комфорту, а коханий не бажає переїжджати до міста. Ми всі поспівчували мамі, але вона довго не сумувала. Через місяць у неї був уже новий претендент, увесь час дарував їй квіти та солодощі. Але й із ним вона затрималася недовго.
Зараз у мами новий залицяльник, на років п’ять років молодший за неї. За тиждень вони відлітають на відпочинок до Туреччини. Заміж за нього мати не збиралася. Я просто здивована такою поведінкою мами. Інші порядні бабусі сидять удома і в’яжуть шкарпетки онукам. Коли я про це сказала мамі, вона відповіла, що я просто заздрю їй, адже в мене сіре та монотонне життя. Над нами вже всі сміються. І це все завдяки романтичним пригодам нашої мами. Чоловік радив мені так не переживати. Просила брата поговорити з мамою і пояснити їй всю ситуацію. Але він сказав, що нічого страшного в цьому немає. Нехай у мами буде багато шанувальників.