Ми з чоловіком працюємо на таких роботах, які висмоктують у нас всю енергію і всякі життєві сили. Залишок енергі поглинає побут. На цьому грунті про здорові відносини з чоловіком, звичайно, соромно навіть думати, адже на любов і турботу нас просто не вистачало. Одночасно з цією метушнею чоловік почав вести себе як дитина. Він постійно огризався, звинувачував мене у всіх своїх невдачах, а потім і зовсім знайшов собі нову тактику: під час кожної сварки чоловік говорив, що я як жінка ніяка, ні в чому не розбираюся, і взаrалі зі мною йому нудно і він збирається розлу читися. Все дійшло б до суду, не будь моїх батьків, які встигли вчасно нас напоумити. Вони врятували наш шлюб перед дверима суду. Все це пройшло, але нещодавно у мого муженька з’явився новий тік:
тепер він хоче, щоб я продала квартиру, що дісталася мені від дідуся у спадок, щоб ми купили загальну квартиру. Дідусина квартира знаходиться в центрі міста. У ній старий, але якісний ремонт, але вона однокімнатна, нам буде там незручно, ось ми і знімаємо зараз квартиру в іншому районі, ближче до наших місць роботи. Я б продала без роздумів, але ж зовсім недавно чоловік хотів подати на розлучення. А що якщо йому знову що-небудь заманеться, і він знову вирішить зі мною розлу читися? Я ж втрачу 50% свого спадку, а воно мені треба? Я запропонувала чоловікові заплатити за нашу загальну квартиру стільки ж, скільки і я.
Тоді ризиків для мене було б менше, але він сказав, що раз ми ведемо загальний бюджет, то і свою квартиру я не повинна зберіrати для себе, і вона належить йому рівно настільки ж, на скільки і мені. Свекруха теж в свою чергу накричала на мене. Вона сказала, що я жахливо меркантильна, і на мене покластися не можна. Вона сказала, що я сама своїми руками руйную нашу сім’ю, так як змушую чоловіка влізти в борги в той час, як можу за секунду вирішити всю проблему з житлом. Ну, не знаю … я себе егоїсткою не вважаю. Недавня зрада чоловіка не виходить з моєї голови… я всього лише страхуюся, щоб не залишитися ні з чим в разі чого.