Аліса Ігорівна була одним із найсуворіших викладачів в університеті. Студенти відверто її побоювалися, щоб отримати залік у неї треба було знати предмет досконало. Зі студентами Аліса трималася холодно, хоча деяким вдавалося отримати її розташування. Чоловік її був проректором, і вона відчувала в певному сенсі вседозволеність, тому дозволяла собі поводитися грубо. Якось вона дуже образила одну студентку.
Дівчина забула зошит, і Аліса Ігорівна роз лютилася. -Ти ненормальна, так? Зовсім з глузду з’їхала? Себе краще б забула! Як ти посміла так прийти на мою пару? Вона вигнала дівчину із аудиторії. Світлана стояла в коридорі і гірко плакала. Несподівано повз проходив проректор. Його увагу привернула симпатична дівчина: — Мила, хто тебе образив? Вона не відповіла. Хіба ро зумно скаржитися чоловікові на дружину? Чоловік витер їй сльози.
-Нічого, не хвилюйся … Після цього випадку чоловік придивився до дівчини. Якось покликав її до кабінету, почав філософствувати, а потім його рука лягла на її коліно. Дівчина потяглася до нього у відповідь. Через рік весь інститут гудів від новини, що проректор пішов від своєї дружини до студентки! Адже якби вона її тоді не вигнала, нічого б не сталося.